ЗАЇКАННЯ
Визначення
Заїкання – це порушення плавності, темпу та ритму мовлення.
Симптоми
При заїканні можуть спостерігатися такі симптоми, як:
Багаторазове неконтрольоване повторення окремих звуків, складів, слів або цілих фраз
Неприродна протяжна вимова голосних або приголосних звуків
Раптові зупинки або заминки у мовленні, наприклад перед вимовою початку слова або його продовження
У дітей та дорослих, які заїкаються, часто виникають вторинні реакції, які є результатом спроб уникнути або приховати його прояви. До них, зокрема, належать:
Фізичні реакції
- Хитання головою, кліпання очима, стискання щелеп, кулаків, тремтіння рук, тупання чи перебирання ногами тощо
Вербальні реакції
- Намагання замінити слова або граматичні конструкції; додавання слів або звуків, таких як «е», «гм», «ну-у», при переході до наступного слова
Психоемоційні реакції
- Надмірне напруження, демонстрація ознак сорому або занепокоєння у розмові, уникнення ситуацій, які вимагають комунікації
Заїкання може виникати у будь-якому віці, проте, зазвичай, це відбувається у дитинстві – від 18 місяців до завершення періоду статевого дозрівання. Проте, найчастіше його прояви спостерігають у дітей від 2-х до 5-ти років – у період, коли відбувається активне опанування мовою і розвиток мовленнєвих навичок. Перші ознаки заїкання можуть бути ледь помітними, проявляючись у поодиноких повторах слів або звуків, але з часом можуть посилюватися.
Причини
Точні причини заїкання досі не встановлені. Воно може бути зумовленим різними чинниками та їх поєднанням.
Генетичні фактори
Ризики розвитку заїкання у дітей, члени родини яких мають дане порушення, є вищими, ніж у дітей без такої спадковості.
Неврологічні фактори
Заїкання може бути викликане порушеннями у роботі мовних центрів головного мозку внаслідок травм, інфекцій або активного розвитку нервової системи, мисленнєвих процесів і мовлення.
Психологічні фактори
Заїкання може бути спричинене або посилене психологічними травмами або пережитими стресовими подіями, такими як перші публічні виступи, зміна місця проживання або навчання, розлучення або смерть близької людини тощо.
Фактори навколишнього середовища
Ризик розвитку заїкання є більшим у сім’ях, де до дітей встановлюють високий рівень очікувань щодо їх поведінки та досягнень, суворі правила та заборони, використовують покарання за їх невиконання. Також більшу ймовірність заїкання мають діти, які постійно перебувають у середовищі, перенасиченому стороннім шумом, таким як голосна музика, гул транспорту, людських голосів тощо. Несприятливим є середовище, у якому дорослі, що оточують дитину, розмовляють занадто швидко, нечітко, використовують незрозумілі слова, перебивають один одного, не дають дитині можливості висловитися.
Коли звертатись за допомогою
Не варто відразу панікувати при перших проявах заїкання. У деяких випадках воно може пройти самостійно без втручання фахівців. Передовсім це стосується дітей до п’яти-шести років, у яких заїкання спричинене швидким розвитком нервово-психічної активності та мовленнєвих навичок. Ознаки заїкання можуть зникнути і при покращенні психологічного стану людини.
За допомогою логопеда слід звернутися, якщо:
- Заїкання у дитини спадкове
- Воно триває понад 3 місяці
- Прояви заїкання посилюються і стають частішими
- При розмові у дитини спостерігаються нервові тики
Вправи
Для подолання заїкання використовується комплексний підхід, що передбачає спільні зусилля батьків та фахівців – логопеда, психолога та невролога.
Програма терапії добирається індивідуально, зважаючи на вік клієнта, причини, що зумовили заїкання, його складність, наявність супутніх порушень тощо.
На платформі доступні окремі вправи, спрямовані на подолання цього порушення.
Вправи на розвиток відчуття ритму
Ритми зі звуками [е]-[йе]
Ритми зі звуком [а]